Інформація від ГУ ДФС у Полтавській області

ЗАТВЕРДЖЕНО ПЕРЕЛІК ГРУП ГАРАНТІЙНИХ ТОВАРІВ ПРИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЯКИХ ОБОВ'ЯЗКОВЕ ЗАСТОСУВАННЯ РРО

e-mail Друк PDF

Головне управління ДФС у Полтавській області повідомляє, що 08 травня 2017 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України віди 1б березня 2017 року №231 «Про затвердження переліку груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій» (далі – Постанова № 231).

При цьому зауважуємо, що Законом України від 20 грудня 2016 року
1791-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» зокрема, внесено зміни до п.296.10 ст.296 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, відповідно до якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов’язковим для фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту.

З текстом Постанови № 231 можна ознайомитись
скориставшись розділом «Нормативні та інформаційні документи» Загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу (http://zir.sfs.gov.ua).

ГУ ДФС у Полтавській області

Останнє оновлення на Вівторок, 23 травня 2017, 10:10

ВНЕСЕНО ЗМІНИ ДО ФОРМ ПОДАТКОВИХ ДЕКЛАРАЦІЙ ПЛАТНИКА ЄДИНОГО ПОДАТКУ

e-mail Друк PDF

Головне управління ДФС у Полтавській області повідомляє, що 05 травня 2017 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 17.03.2017 № 369 «Про затвердження Змін до наказу Міністерства фінансів України від 19 червня 2015 року № 578», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.11.2017 за № 478/30346 (далі – Наказ № 369), яким внесено зміни до форм податкових декларацій платника єдиного податку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.07.2015 за № 799/27244 (далі – Наказ № 578),
а саме:
форми податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця;
форми податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичної особи);
форми податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи.
Одночасно звертаємо увагу, що згідно з пунктом 46.6 статті 46 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) до визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.

З оновленим текстом Наказу № 578 можна ознайомитись скориставшись розділом «Нормативні та інформаційні документи» Загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу (http://zir.sfs.gov.ua).

ГУ ДФС у Полтавській області

Останнє оновлення на Понеділок, 15 травня 2017, 12:39

РЕЗУЛЬТАТИ РОБОТИ СЛІДЧИХ ПІДРОЗДІЛІВ

e-mail Друк PDF

ПРЕС-РЕЛІЗ
20.07.2016 р.
Дмитро Скобельський 50-35-21 відділ комунікацій
Головного управління ДФС у Полтавській області


РЕЗУЛЬТАТИ РОБОТИ СЛІДЧИХ ПІДРОЗДІЛІВ

Як розповіли у слідчому управлінні фінансових розслідувань ГУ ДФС у Полтавській області у період січня-червня 2016 року слідчими СУ ФР ГУ ДФС у Полтавській області розслідувалось 88 кримінальних проваджень.
Із загальної кількості кримінальних проваджень, які розслідувались слідчими впродовж 1 півріччя 2016 року, закінчено 21 кримінальне провадження, із яких до суду направлено 14 кримінальних проваджень, у т.ч.: 13 проваджень направлено з обвинувальним актом та 1 кримінальне провадження направлено для вирішення питання про звільнення осіб від кримінальної відповідальності, на підставі ч.4 ст.212 КК України, у зв’язку із повним відшкодуванням збитків під час досудового розслідування.
За період січня-червня 2016 року закрито 7 кримінальних проваджень, з них:
- на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України закрито 6 кримінальних провадження.
- на підставі п.9 ч.1 ст.284 КПК України закрито 1 кримінальне провадження.
Надійшло коштів до бюджету у закритих кримінальних провадженнях із застосуванням податкового компромісу на підставі п.9 ч.1ст.284 КПК України 414 тис.грн.
Збитки у кримінальних провадженнях, закінчених в період січня-червня 2016 року, склали 9166 тис.грн., з яких до бюджету відшкодовано 1339 тис.грн., або 14,6%.
За період січня-червня 2016 року з метою відшкодування завданих державі збитків накладено арешт на майно на суму 8000 тис.грн., з них 5751 тис.грн. у закінчених кримінальних провадженнях.


Заступник начальника управління-
начальник відділу комунікацій управління
організації роботи ГУ ДФС у Полтавській області В.В.Захарченко

ПОГОДЖЕНО

В.о. начальника
ГУ ДФС у Полтавській області
Б.В.Сидоров

ЗАРАХУВАННЯ ВІД'ЄМНОГО ЗНАЧЕННЯ ПДВ У ЗМЕНШЕННЯ СУМИ РОЗСТРОЧЕНОГО ПОДАТКОВОГО БОРГУ

e-mail Друк PDF

Державною фіскальною службою України листом від 16.05.2016 р. N 10645/6/99-99-15-03-02-15 надано роз’яснення щодо зарахування від'ємного значення податку на додану вартість у зменшення суми розстроченого податкового боргу.
Нормами чинного податкового законодавства врегульовано питання погашення податкового боргу з ПДВ (у тому числі розстроченого або відстроченого) за рахунок від'ємного значення суми податку, розрахованого за результатами відповідного звітного періоду.
Так, якщо за результатами звітного періоду платником визначено від'ємне значення ПДВ, то відповідно до підпункту "а" пункту 200.4 статті 200 ПКУ таке від'ємне значення за рішенням платника може бути враховане у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПКУ) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.
Розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків здійснюється органами ДФС згідно з положеннями статті 100 ПКУ, постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року N 1235 "Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин" та Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань та податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міндоходів від 10.10.2013 N 574, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за N 1853/24385 (далі - Порядок розстрочення).
Згідно з пунктом 4.3 Порядку розстрочення погашення розстрочених (відстрочених) сум та нарахованих на них відсотків може здійснюватись як за рахунок наявної сплати, так і за рахунок переплати, яка обліковувалась внаслідок надмірної сплати платежів до бюджету або виникла внаслідок подання платником податків звітності з показниками зменшення раніше визначених податкових зобов'язань, або списання, скасування грошових зобов'язань (податкового боргу), або за рахунок бюджетного відшкодування.
Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 N 21, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за N 159/28289 (далі - Порядок заповнення).
Крім того, Порядком заповнення також визначено механізм зарахування від'ємного значення ПДВ у зменшення суми податкового боргу.
Так, сума від'ємного значення ПДВ, що не перевищує суми, обчисленої відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 ПКУ на момент подання податкової декларації, зазначається у рядку 20 та зараховується у зменшення суми податкового боргу, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПКУ), в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 ПКУ на момент подання податкової декларації (відображається у рядку 20.1) (підпункт 5.4 пункту 5 розділу V Порядку заповнення).
Сума, обчислена відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 ПКУ на момент подання податкової декларації за вирахуванням від'ємного значення поточного звітного (податкового) періоду, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість, підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку або зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
З метою зарахування від'ємного значення з ПДВ в рахунок погашення податкового боргу з ПДВ платнику податків необхідно належним чином скласти податкову звітність з ПДВ та задекларувати суму від'ємного значення з ПДВ, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 ПКУ на момент подання податкової декларації, в рахунок погашення податкового боргу в рядку 20.1 податкової декларації з ПДВ.
ГУ ДФС у Полтавській області.

ПОДАТКОВЕ АДМІНІСТРУВАННЯ ПЛАТИ ЗА ВИКОРИСТАННЯ БЕЗПІДСТАВНО НАБУТИХ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК

e-mail Друк PDF

Державна фіскальна служба України листом від 06.02.2017 № 2709/7/99-99-12-02-03-17 звертає увагу територіальних органів на ситуацію, що склалася із податковим адмініструванням плати за землю, у тому числі її справляння платниками, що обрали спрощену систему оподаткування.
Основою податкового адміністрування плати за землю в розумінні Податкового кодексу України як загальнообов'язкового платежу, який включає сплату земельного податку власниками земельних ділянок приватної власності або постійними користувачами земельних ділянок державної та комунальної власності, а також орендної плати за користування земельними ділянками державної або комунальної власності, для користувачів таких ділянок є вимоги п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (далі -Кадастр).
Кадастр як єдина державна геоінформаційна система про землі в межах кордонів України містить відомості про:
кількісну і якісну характеристику земельних ділянок;
грошову оцінку, включаючи нормативну грошову оцінку;
цільове призначення земельних ділянок;
розподіл земель між власниками та користувачами;
обмеження прав використання земельних ділянок (ст. 193 Земельного кодексу України (далі - Земельний кодекс).
Кадастр здійснює інформаційне забезпечення щодо земельних ділянок:
органів державної влади;
органів місцевого самоврядування;
суб’єктів господарювання та громадян для регулювання земельних відносин, визначення розміру плати за землю, контролю за використанням земель, економічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою (ст. 194 Земельного кодексу).
Підстави та основні вимоги щодо внесення відомостей до Кадастру
визначені ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (далі -
Закон). Зокрема, відомості про межі, цільове призначення земельної ділянки
у разі її формування за документацією із землеустрою, яка розробляється при
формуванні земельних ділянок у випадках, визначених ст. 79і Земельного
кодексу, вносяться на підставі такої документації (частини перша, друга, четверта
ст. 21 Закону). л
На підставі технічної документації про нормативну грошову оцінку земель до Кадастру вносяться відомості про таку оцінку (частина сьома ст. 21 Закону).
Документація із землеустрою і технічна документація з оцінки земель подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, відповідно до їх повноважень, визначених Законом, разом з електронним документом, що містить результати робіт із землеустрою та оцінки земель (частина тринадцята ст. 21 Закону).
Внесення відомостей до Кадастру здійснюється, переважно, у строк, що не перевищує чотирнадцяти робочих днів з дня отримання відповідних документів (частина чотирнадцята ст. 21 Закону). У результаті державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер, який є ідентифікатором такої ділянки в Кадастрі. Саме з моменту присвоєння кадастрового номера земельна ділянка вважається сформованою.
З огляду на викладене земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації відповідного права (власності, постійного користування або права оренди земель державної та комунальної власності) на неї.
Основу податкового адміністрування забезпечують, зокрема положення ст. 7 Кодексу, які вимагають під час встановлення податку обов'язково визначати, у тому числі й такі елементи:
платника податку;
об'єкт оподаткування;
базу оподаткування;
ставку податку.
Платниками земельного податку, з урахуванням положень п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, слід вважати власників земельних ділянок приватної власності або постійних користувачів земельних ділянок державної та комунальної власності. Водночас плата за землю у формі орендної плати за користування земельними ділянками державної або комунальної власності справляється користувачами таких ділянок.
Об'єктом оподаткування платою за ^емлю є площа земельної ділянки, що перебуває у приватній власності, постійному або строковому користуванні земельних ділянок державної та комунальної власності. Відомості про площу сформованої земельної ділянки, щодо якої виникають податкові зобов'язання з плати за землю, мають бути внесеними до Кадастру (п. 286.1 ст. 286 Кодексу) за результатами виконання вимог ст. 79і Земельного кодексу щодо формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав (встановлено межі, певне місцем розташування та визначено відповідне право).
Базою оподаткування платою за землю є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації (п.п. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 Кодексу), що у формі витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина третя ст. 23 Закону України «Про оцінку земель»). Згідно з вимогами ст. 18 цього Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, а також - за межами населених пунктів земельним ділянок сільсько ге епод арського призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років. При цьому для земельних ділянок несільськогосподарського призначення передбачено виконання нормативної грошової оцінки не рідше ніж один раз на 7 - 10 років.
Керуючись принципом платного використання земельних ділянок (ст. 206 Земельного кодексу), суб'єкт господарювання, який не сформував земельну ділянку (відомості про неї не внесено до Кадастру) та не оформив прав на неї, використовуючи таку земельну ділянку (далі - суб'єкт, що неправомірно використовує земельну ділянку), створює підстави для виникнення ризиків податкового адмініструванням плати за землю:
неотримання податкових зобов'язань
унеможливлює взяття суб'єкта, що неправомірно використовує земельну ділянку, на податковий облік, що створює умови для ухилення від справляння плати за землю;
отримання податкових зобов'язань у неповному обсязі
недоотримання плати за землю в результаті необгрунтованої сплати земельного податку, замість орендної плати за користування земельної ділянкою державної або комунальної власності, суб'єктом, що неправомірно використовує земельну ділянку, до якого переходить право власності на земельну ділянку і який не може набути право власності на землю, у тому числі й у випадку придбання об'єкта нерухомості, що розташований на такій земельній ділянці, проте має право отримати таку земельну ділянку на умовах оренди (частина п'ята ст. 120 та частина третя ст. 145 Земельного кодексу);
унеможливлює встановлення контролю за об'єктом оподаткування для суб'єкта, що неправомірно використовує земельну ділянку, у разі відсутності відомостей у Кадастрі щодо місця розташування, розміру земельної ділянки та межі земельної ділянки не встановлені в натурі (на місцевості);
унеможливлює встановлення контролю за базою оподаткування для суб'єкта, що неправомірно використовує земельну ділянку, у разі відсутності відомостей у Кадастрі щодо нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки.
Повноваження щодо регулювання земельних відносин, у тому числі
й справляння плати за використання земельних ділянок, делеговано органам
місцевого самоврядування (ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування»). Існує практика реалізації органами місцевого самоврядування своїх повноважень шляхом вирішення спорів щодо забезпечення дотримання принципу платності за використання земельних ділянок суб'єктом, що неправомірно використовує земельну ділянку.
Спори між органами місцевого самоврядування та суб'єктами, які використовують безпідставно набуті земельні ділянки, розглядалися як цивільні справи.
Зокрема, постановою Судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 14.09.2016 схвалено рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області у справі № 703/5377/14-ц про задоволення позову Смілянського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Балаклеївської сільської ради до суб'єкта господарювання, який використовує земельну ділянку для розміщення комплексу нежитлових будівель, що належить йому на праві власності без оформлення документів, що посвідчують право власності чи право користування нею, у зв'язку з чим територіальна громада с. Балаклея недоотримала коштів у вигляді орендної плати за землю.
Інші приклади полягають у вирішенні господарських спорів між зазначеними сторонами, одна із яких зазнає втрат вигоди в результаті дій суб'єкта, що неправомірно використовує земельну ділянку (постанова Вищого господарського суду України від 23.10.2014 у справі № 916/224/14).
Зокрема, постановою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 30.11.2016 схвалено рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/1008/15 про задоволення позову Харківської міської ради до суб'єкта господарювання щодо стягнення з відповідача на підставі ст.ст. 1212 - 1214 Цивільного кодексу України суми доходів, отриманих відповідачем від використання безпідставно набутої земельної ділянки у виді несплаченої орендної плати.


ГУ ДФС у Полтавській області

Сторінка 1 з 313