ОПОДАТКУВАННЯ ОДНОРАЗОВОЇ ГРОШОВОЇ ДОПОМОГИ ПРИ ПЕРЕЇЗДІ В ІНШУ МІСЦЕВІСТЬ

e-mail Друк PDF

Державною фіскальною службою України листом від 24.03.2016 р. N 5011/5/99-99-17-03-03-16 надано роз’яснення щодо оподаткування одноразової грошової допомоги при переїзді в іншу місцевість.

Відповідно до ст. 12 Закону України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР "Про оплату праці", зокрема, гарантії та компенсації працівникам у разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень встановлюються Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП) та іншими актами законодавства України.

Згідно зі ст. 121 КЗпП працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку із службовими відрядженнями.

За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада).

Порядок оформлення службових відряджень регулюється Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 N 59.

Водночас ст. 120 КЗпП передбачено гарантії і компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість.

Так, працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з переведенням, прийняттям або направленням на роботу в іншу місцевість.

Працівникам при переведенні їх на іншу роботу, коли це зв'язано з переїздом в іншу місцевість, виплачується за погодженням сторін, зокрема, одноразова допомога на самого працівника і на кожного члена сім'ї, який переїжджає.

Оскільки за відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада), а переїзд в іншу місцевість здійснюється працівниками у зв'язку з переведенням, прийняттям їх на іншу роботу, то кошти, отримані платником податку у зв'язку із службовими відрядженнями, та одноразова грошова допомога при переїзді в іншу місцевість у розумінні Кодексу є різними видами доходу.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п. 163.1 ст. 163 якого об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, компенсації, які отримує платник податку з бюджетів (пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).

Крім того, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із п. 170.9 ст. 170 Кодексу, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження (пп. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).

Разом з цим до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до п. 170.9 ст. 170 Кодексу, та інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (підпункти 164.2.11 та 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у п. п. 167.2 - 167.5 цієї статті).

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу (пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).

ГУ ДФС у Полтавській області