Ігор Горжій: «Екологічних бід Полтавщини з Києва не видно»

e-mail Друк PDF

Але вирішити ці проблеми не так просто. Від нафтопереробного заводу кошти екологічного збору йдуть повністю до Державного бюджету. Екологічні ж проблеми залишаються невирішеними, бо грошей на це немає! Як бачимо, розмови про децентралізацію, на жаль, так і залишаються розмовами! А екологічних бід Полтавщини з Києва не видно.

Дуже складна ситуація зі звалищами. На всю область лише один полігон у Новосанжарському районі має повний пакет нормативно-технічної документації. Якщо документів немає, не виконані вимоги до облаштування, стихійним вважається навіть те звалище, під яке земля виділена офіційно. Крім того, районам конче потрібні сміттєвози.

Хронічними для Полтавщини є проблеми нафтогазового комплексу. І це не тільки шкідливі викиди чи розливи. Наприклад, у Сенчі Лохвицького району така біда: свого часу для буріння свердловин там зводилися намивні споруди, а тепер не лише річки попересихали – зникає вода й у колодязях.

Для безпеки торф’яників, які через величезну засуху горіли у минулому році, потрібні резервуари, звідки можна було б набирати воду. Лісництвам потрібні камери спостереження, щоб з гелікоптера вчасно виявляти задимлення й ліквідовувати небезпеку ще до початку масштабних пожеж.

Як бачите, працювати є над чим. Але потенціал маємо потужний. Насамперед щодо бажання відновити найбільше багатство нашого краю – унікальні екологічні ресурси.

– Чи впливатимуть партійні інтереси на прийняття рішень?

– Члени нашої постійної комісії представляють різні політичні сили, але жодного негативу з цього приводу немає: всіх вислуховуємо, точку зору кожного враховуємо, готові до компромісу. Адже свою специфіку, навіть інтригу мають, скажімо, питання мисливських господарств, а рішення потрібно прийняти на користь не чиюсь особисто, а всієї громади. Хотілося б, щоб люди глибше вивчали проблеми, були максимально “в темі”, бо загалом інтереси і завдання спільні.

– Як буде контролюватися виконання прийнятих рішень?

– Уже прийняті протокольні рішення із доволі гострих питань (стосовно ГЗК, свинокомплексу в Біликах Кобеляцького району, зданого в експлуатацію з недотриманням проектної документації) – за участю і податківців, і представників прокуратури, поліції. За процесом уважно спостерігає громадськість. І з чиєї вини та за чиїм підписом свинокомплекс було введено в дію, ми обов’язково встановимо. Але ж завдання не лише в тому, щоб знайти винного, треба ще й коригувати наслідки. Чітко, поетапно, з конкретними датами. Бо люди там живуть, дихають смородом, користуються забрудненими підгрунтовими водами.

І подібні проблеми “вилазять” на кожному кроці. Це і розливи при крадіжках конденсату, і викиди підприємствами неочищених відходів у каналізаційні стоки. З такими наслідками горе-діяльності потім не можуть впоратися навіть очисні споруди. Залучаємо відповідні органи, працюємо. Інакше не повинно бути.

– Який досвід, на Вашу думку, слід зберегти з попередніх каденцій?

– Попередній склад цієї комісії теж працював активно, хоч і був дуже обмежений фінансово. На превеликий жаль, наразі в комісії немає жодного депутата із минулого скликання. Адже були напрацювання, які б стали у великій нагоді.

Дається взнаки низький рівень районних фахівців, які готують запити, – екологічні кошти можуть бути виділені лише за чітко визначеними напрямками (звалища, розчищення річок, берегоукріплення, очисні споруди тощо). До 10 лютого надали такі запити лише вісім районів.

– Ігоре Григоровичу, розкажіть коротко про себе.

– Я – корінний мешканець обласного центру, народився 12 квітня 1967 року. У Полтаві закінчив школу, нафторозвідувальний технікум, технічний університет імені Кондратюка, кооперативний інститут, Харківський регіональний інститут державного управління.

З дитинства батьки навчали не бути байдужим. Це мій основний принцип життя.

В обласній раді – вже третю каденцію. У п’ятому скликанні я займався проблемами надрокористування, у шостому – житлово-комунальними проблемами. Тепер опікуюся природоохоронними заходами.

Донедавна працював начальником територіального управління Державного агентства з ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів. Трудового стажу маю 32 роки, до реорганізації державного агентства цей стаж був безперервним.

Хобі – футбол і хокей. Якщо випадає нагода – лижі. У футбол граємо тричі на тиждень давно здруженим колективом уже багато років – або в залі, або на відкритому стадіоні. У хокей – на майданчику в парку “Перемога”. На лижі стаю або в Карпатах, або у Сорочиному Яру Диканського району. Як бачите, і захоплення мої тісно пов’язані з природою — найбільшим багатством України.

(Всеукраїнська громадсько-політична газета «Зоря Полтавщини», 22.03.2016, №40-41)