Іван Момот: "Я поміркований, але вмію діяти миттєво за необхідністі"

Друк

Голова обласної ради Іван Момот розповів журналістці газети "Коло" Ніні Король про себе і своє життя.

Про дитинство й батьків

Я народився в селі Гиряві Ісківці Лохвицького району в родині, де четверо дітей. Хіба це багато (усміхається)? У мене є два брати і сестра. Між нами, братами, три роки різниці, а сестра на шість молодша від найменшого брата. От з дитинства залишилася в пам’яті картинка: стоїмо всі утрьох ми в хаті і нікому діла до нас нема, по хаті всі бігають, крутяться навколо маленької сестрички, яку привезли з пологового. Образливо трохи було, що вся увага найменшій. Колегіально вирішили назвати Ніна. А потім ми по черзі її няньчили, коли підросла.

Оскільки виріс у селі, я вмію все: косити, поратись по господарству, готувати їжу. До того ж батьки розподіляли обов’язки між нами, тож доводилось спробувати все, чому вчать сільських дітей.

Пригадую, як граємо ми у волейбол, якраз азарт, а тут мама виходить на ґанок і гукає когось із нас, щоб ішли Ніну няньчить. Що ж, мусили йти, бо черга.

А ще о третій ночі виїжджали на сінокіс, щоб не спектоно було косити. Село біля Сули – краса!

Нині старший брат і сестра живуть теж у Полтаві, а один, найменший, у селі з батьками.

Мої батьки, Марія Андріївна та Михайло Якович, уже 58 років разом.

Про сімейні традиції

На Трійцю обов’язково збирається вся родина. І цього разу ми з’їдемось до батьківської хати. У Гирявих Ісківцях якраз храмове свято.

А мамі 13 червня виповниться 83 роки. Тож це можна вважати сімейним святом, бо традиційно вже збираємось усі з дітьми.

За столом сідає 21 людина. Для гостей мама і невістки готують борщ, бо як каже тато «Нема борщу – немає чого їсти». А ще тушковану картоплю. Раніше її готували в печі, нині навчились не гіршу в духовці тушкувати. А ще традиційні страви в родині на столі: котлети, домашня лапша, голубці. І всі залишаємо місце на сирники із домашньою ряжанкою чи сметаною. Досі батьки з братом тримають корівку й не одну, хоча хазяйнують уже брат з дружиною.

Спасибі Богу і долі, що в мої 53 чую, як до мене звертаються «синочок».

Зазвичай даруємо батькам щось ускладчину. Онуки якусь прикрасу, приміром, хрестик тощо дарують. Ми побутову техніку, хустину теплу чи вихідну, щоб до церкви ходити, дарували, жилетку теплу. Багато чого вже подаровано, але без подарунка, звісно, не їхатиму.

Про дім та сімейний устрій

Домашніх тварин у мене вдома немає, бо живемо у квартирі. Я вважаю, що тваринам потрібна територія і воля, а цього у квартирах бракує. Тим паче домашнім улюбленцям потрібна увага, а ми з дружиною мало буваємо вдома. Особливо на нинішній посаді в мене зовсім мало вільного часу.

Іван Момот

Оксана, Андрій та Іван Момоти. 80-і роки

Телевізор у нас в кожній кімнаті, хай не дивимось, але фоном він служить. Новини я дивлюсь, радіо слухаю, коли їду на роботу. Пресу читаю (показує стос із більше 20 газет).

Мрію про дім, адже я виріс у селі, хочу бути поближче до землі. Дім би хотілось мати не дуже великий, не такий, щоб ним хизуватись, але з усіма зручностями і комфортом.

Про відпочинок та дозвілля

Щовечора з дружиною присвячуємо годину ходьбі. Проходимо кілометрів п’ять, іноді приєднуються друзі, навіть примудряюсь поговорити по роботі під час такої прогулянки.

Загалом більше до вподоби активний відпочинок.

Щотижня зустрічаємось із товаришами, щоб пограти у волейбол. Останні кілька місяців, правда, немає часу на це. Нижня подача мені вдається краще, гарантія, що м’яч точно потрапить через сітку. А коли буваю в селі, також граємо у волейбол біля річки із братами та родичами, команда Момотів зазвичай виграє.

Сім’єю, буває, їздимо на тихе полювання у Федунку на Шишаччині, хороші грибні місця в Котелевському районі. Не так заради грибів, як аби разом провести час, поспілкуватись, побути на природі. Адже в місті завжди щось відволікає від спілкування з природою.

З дитинства люблю рибалити. Коли був малим, сусід навчив плести риболовецькі сітки.

Про їжу та шкідливі звички

Не палю, наркотиків не вживаю, але випити можу на свята.

Я принциповий щодо вживання спиртного за кермом: не п’ю, якщо збираюсь керувати автомобілем. Нетверезим за кермом нічого робити.

Вживаю спиртне, але так щоб на ранок друзі пізнавали й голова не боліла.

Загалом люблю просту селянську їжу. А не люблю усього намішаного, тобто якщо приміром замовляю в ресторані чи кафе рибу, то повинен бачити, що це – риба, м’ясо – то шматок м’яса. Салати з майонезом не люблю, це шкідливо.  Снідаю найчастіше вівсянкою, кисломолочним сиром, п’ю зелений чай.

Обідаю на роботі у їдальні, що при обласній раді та адміністрації. А вечеряю тим, що є вдома, невибагливий.

Умію готувати куліш (ще батько в дитинстві навчив, коли ми з хлопчаками з нашого кутка ходили на луки кашу варити), нікого не допускаю, коли варю його на природі.

Про діловий одяг і краватки

Вважаю, що державна людина, держслужбовець має носити діловий одяг.

Сам собі можу вибрати костюм, іноді з дружиною купуємо. Краватки також ношу, вони мене не дратують і не заважають.

Поза роботою люблю більш зручний одяг: джинси, футболки, шорти.

Про жінок

Жінки за кермом чи ті, що фарбують губи на світлофорі, мене не дратують. Усі жінки, незалежно від кольору волосся, хороші.

Про посаду

Із усіх посад, які я займав, нинішня – найвідповідальніша.  Хоч вирішую якусь проблему я, але дослухаюсь до порад колег.

Про характер

Моя головна риса в характері – поміркованість, але в цьому і плюс і мінус. Мінус, бо, може, треба бути більш рішучим. А плюс – не поспішаєш, до рішення підходиш виважено, обдумано. Та, незважаючи на поміркованість, в екстрених випадках я можу швидко зібратись і діяти.

Хто в сім’ї головний

Нині в нашій родині головний – онук Іванко. Йому шість років і все і всі крутяться навколо нього. Він буває у нас у Полтаві щомісяця, хоч живе з татом і мамою в Києві А нещодавно народився в нього братик – Гліб.

Довідка «Кола»

Іван Михайлович Момот народився 1 листопада 1958 року. Закінчив Полтавський педінститут ім. В. Г. Короленка, Полтавский університет споживчої кооперації.

Трудову діяльність Іван Момот розпочав слюсарем-ремонтником на Полтавському тепловозоремонтному заводі. Служив у Збройних силах. Викладав історію й суспільствознавство у Полтавському ПТУ № 3. Працював на різних посадах у комсомольських та партійних організаціях. Був заступником гендиректора, гендиректором асоціації «Молодіжна ініціатива», директором ТОВ «АСМІ», заступником голови Полтавської облдержадміністрації.

Член Партії регіонів. Депутат обласної ради п’ятого скликання.

18 листопада 2010 року Іван Момот обраний головою Полтавської обласної ради шостого скликання.

Дружина Оксана – педагог за освітою, працювала учителем. Нині приватний підприємець.

Син Андрій – 30 років, кандидат фізико-математичних наук, займається наукою.

Невістка Оксана нині у відпустці по догляду за дитиною. У Івана Момота онуків: Іван та Гліб.